Зміст роботи психологічної служби
І. Діагностична робота
1.Вивчення самопочуття дитини у групі та рівня її адаптації до умов ЗДО.
2.Визначення міжособистісних відносин дітей в колективі.
3.Виявлення дітей, які потребують особливої психолого-педагогічної уваги.
4.Вивчення стану готовності дітей до навчання в школі.
5.Оцінка психологічного клімату в педагогічному колективі.
6.Вивчення особливостей дітей, їхніх інтересів, рівня розвитку, пізнавальних процесів.
ІІ. Консультативна робота
1.Індивідуальне консультування батьків та педагогів.
2.Групові консультації для батьків, вихователів.
ІІІ. Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота
1.Заняття з розвитку пізнавальних процесів.
2.Індивідуальні заняття з дітьми «групи ризику».
3.Заняття з підготовки дітей до школи.
4.Заняття з підвищення адаптації дітей.
ІV.Просвітницька робота
1.Виступи на педрадах та батьківських зборах.
2.Профілактична робота
3.Розповсюдження знань про вікові особливості дитини, про методи педагогічного впливу на особистість дитини.
V.Організаційно- методична робота психологічної служби
1.Планування роботи
2.Складання звітів про виконану роботу.
3.Робота з літературою та в мережі Інтернет.
4.Планування психодіагностичного дослідження.
5.Підготовка до виступів на батьківських зборах, педагогічних нарадах, семінарах для педагогів та батьків.
6.Надання керівнику закладу у зазначені річним планом терміни результати психодіагностики.
7.Поповнення спеціальними матеріалами куточка психологічної служби.
8.Розробка рекомендацій для батьків та вихователів.
Коли потрібно звертатися до практичного психолога ?
Якщо Вас, щось тривожить у дитячій поведінці.
Якщо проблема не розв'язуеться тривалий час.
Якщо Вас, щось тривожить у дитячій поведінці ,але Ви не розумієте причину.
Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відображається на дитині.
Телефони довіри та гарячі телефонні лінії
Сайт "Дитячий психолог" - перший український сайт для батьків та дитячих психоогів
Поради батькам щодо адаптації дитини до умов закладу дошкільної освіти
1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.
2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.
3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.
4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!
5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.
6. Подбайте про психічне і фізичне здоров’я дитини.
7. Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров'я та поведінки.
Рекомендації батькам сором'язливої дитини
1.Фон спілкування з дитиною повинен бути спокійним і доброзичливим.
2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки дитини, а щодо її особистості такі оцінки взагалі неприпустимі.
3. Головний козир дорослих — це терпіння і тактовність.
4. Необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність.
5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось з проханням, віддати що-небудь (гроші — продавцю, телеграму — телеграфісту тощо). На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов'язкова.
Рекомендації батькам неспокійної дитини
1. Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.
2. Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.
3. Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти. Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття.
4. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.
Рекомендації батькам конфліктної дитини
1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.
2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.
3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.